Вікторія Владимирська

Людське існування розгортається всередині безперервного, часом невловимого потоку буття — щільного

середовища соціальних очікувань, автоматизмів та ментальних нашарувань минулого. Здебільшого ми

живемо за інерцією, нагадуючи пил, що тихо осідає на поверхнях. Справжнє людське починається там,

де ця інерція переривається. Цей проєкт фіксує саме ті моменти, коли свідомий, живий початок проривається

крізь рутину та системні структури. Головним проявом цієї сили є свобода вибору.

В експозиційному просторі цей вибір маніфестується через метафору кроку.

Основний сенс проєкту лежить у глибокій філософській площині, яка розкривається через безпосередній

фізичний досвід та тактильність матерії.